Тож не дивно, що на кораблях та катерах є іконки із зображенням святого. У місті Демре (Мира), де Миколай правив, йому встановлено аж три пам’ятники. Правда, кожен зображає різні образи. На одній з площ стоїть Миколай, який скидається на середземноморського моряка років 45-ти, одягненого у штани і з турецькою шапкою на голові, він тримає на руках дитину. Постамент прикрашено морською символікою – кониками, вітрильниками.
Другий туристи можуть побачили, коли підходять до руїн старовинного храму, який вважають третьою за значенням архітектурною релігійною спорудою Сходу. Тут правив єпископ Миколай. «Це наш Ноель Баба, Різдвяний батько, або Святий Миколай», – пояснила місцевий екскурсовод і розповіла таке передання. Перша бідна сім’я, якій допоміг святий, жила біля церкви, де він був єпископом. Щороку на Різдво Ніколаус підкидав цій бідній родині гроші. Згодом бачачи, як радіють люди, почав навідуватися до інших осель і повсюди лишати подарунки. Ніхто не бачив таємничого благодійника. Та якось міська варта Мири Лікійської (старовинна назва міста Демре) вночі зупинила підозрілого чоловіка у капюшоні. У його мішку знайшли пакунки з солодощами й одяг. У незнайомцеві впізнали місцевого єпископа. Відтоді до самої смерті у грудні чи то 343-го, чи 352-го року Миколая називали не інакше, як Різдвяним Батьком.
А от при вході до самої церкви уже знаходиться пам’ятник Миколаю, який стоїть у ризах з піднятими до неба руками. Біля входу у храм, який був колись під землею на глибині 7 метрів, сотні людей, але не чути шуму, гамору, лише тиха іноземна мова, це перекладачі розповідають туристам про святого. Хоча тут ще й досі ведуться розкопки, людям дозволено заходити всередину. Кожен може прикластися до гробниці, де зберігалися мощі єпископа Миколая. Але у 1087 році купці з італійського міста Барі розбили кришку і викрали їх. Правда, віряни кажуть, що чудодійною силою нетлінного тіла просякнуте й мармурове поховання, і прикладають до нього голови, натільні хрестики чи іконки.