Віддавна в українських храмах існувала традиція не малювати, а гаптувати й вишивати плащаницю. Ця ікона, за українськими традиціями, має бути в кожному храмі, адже над нею здійснюється певний обряд на страсному тижні: виніс плащаниці у велику п’ятницю. Небагато є у світі Православних Церков, де б вишивка й гаптування займали таке поважне місце, як в українськім православ’і . У XX столітті, з утвердженням в Україні на цілі сім десятиліть режиму більшовиків, українське вишиване сакральне мистецтво зазнало глибокого занепаду. Але сьогодні, після здобуття Україною незалежності, вишивана ікона займає своє належне становища в українські сакральним мистецтві.
У цім русе, який почався у відродженні українського сакрального мистецтва, активну участь бере нове покоління наших творців. Так, Роман Магоцький – комарнянин, 23-річний юнак, який захопився вишиваними іконами, завдяки наполегливості та любові до Бога і України, у роки вже має добрі досягнення в улюбленій справі – вишиванні ікон бісером.
Унікальність своєї праці митець убачає в тому, що в його місті немає чоловіків, які б мали схожу роботу. «У Комарні ікони бісером вишивають жінки та дівчата», — розповідає Роман. Цього мистецтва хлопця навчила Наталя Качала. Саме з нею пан Роман вишив першу ікону.
На сьогодні, роботи не є авторськими, це копії з відомих ікон. «З часом я планую зробити авторські, не копіюватиму обличчя святих — а малюватиму їх сам», — запевнив майстер.
З благословення єпископа Львівського і Самбірського Іоана, УАПЦ, та запрошення Романа Магоцького, відкриття вистави навідала делегація єпархії під керівництвом керівника прес-центру Львівсько-Самбірської єпархії, протоієрея Сергія Горбика. У своїм слові о. Сергій повіншував Романа з відкриттям вистави, та висловив надію, що він і надалі буде продовжувати відродження споконвічного українського сакрального мистецтва вишитої ікони.