Іконографія святого Юрія в основних варіантах склалася до VI століття. Його зображували юним, з короткими кучерявим волоссям, іноді у довгому хітоні та плащі, як мученика, а іноді у короткій туніці, обладунках і плащі, як воїна. У першому випадку його іконографічними атрибутами служили хрест або пальмова гілка, у другому – спис, меч, щит, пізніше – знамено. Руські іконописці не робили чіткого розмежування між цими двома типами: в одному зображенні вони поєднували як риси мученика, так і риси воїна.
Починаючи з XII століття відомі зображення св. Юрія, який сидить на троні – престолі і виймає меч з піхов, а також вершника, що скаче на коні та атакує дракона.
В експозиції представлена ікона святого Юрія Змієборця з фондів Кіровоградського обласного художнього музею. Даний зразок є чудовим витвором релігійного живопису початку XX століття і не вписується в нормативно-канонічні рамки характерні для іконографії св. Юрія.
Приблизно з II пол. XVII ст. намітилася потужна тенденція до подолання традиційних іконографічних канонів, з’явилося бажання наблизити зображення до життя, зробити іконні лики схожими на реально існуючих людей, у ситуації, коли смаглявість шкіри, змарнілість форм, суворість виразу обличчя вважалися необхідним атрибутом святості.
Нові тенденції у іконописі викликали протест у представників консервативного напрямку, зокрема, у протопопа Авакума, який обурювався тим, що прихильники нової школи «…нині подобу їх [святих] перемінили, пишете таких же як ви самі: пузатих, товстомордих, з ногами і руками як стовпи». Показовою є розповідь Павла Алеппського про ставлення патріарха Нікона до ікон, написаним московськими майстрами на новий, західноєвропейський лад. Нікон наказав зібрати ці ікони, виколов їм очі, і в такому вигляді їх носили по вулицях Москви. Потім патріарх розбив ці ікони об залізні плити підлоги і наказав їх спалити; лише за наполяганням царя їх не спалили, а зарили у землю.
Але рух у напрямку більшої живописності та життєвості зображення тривав і надалі.
Аналізуючи зображення, можна припустити, що автор ікони Юрія Змієборця, представленої в експозиції, був прихильником нових підходів в іконописанні, відмінних від візантійських та давньоруських. Юрій Змієборець зображений у вигляді тріумфатора – це безстрашний воїн, у дечому наділений рисами Зігфріда. В образі св. Юрія, вигляді його обладунків, виставленому на показ мечі (чого ніколи не було у візантійських пам’ятках) сповна проявилися лицарські уявлення. Червоний плащ святого на золотавому тлі ікони нагадує спалах полум’я і виступає передусім як ознака воїна і вже потім – як атрибут мученика, що пролив свою кров за віру.
Ікона потрапила до фондів музею у 1987 році і тривалий час знаходилася у постійній експозиції, не дивлячись на втрати шарів позолоти та фарби. Після комплексу реставраційних заходів, проведених у Національному науково-дослідному реставраційному центрі України у 2009-2012 роках, ікона св. Юрія Змієборця набула первісного вигляду і знову радує відвідувачів своєю красою та оригінальністю.