21 Март 2013

Свiт вiдзначив Мiжнародний день щастя

Дата святкування була обрана не випадково. 20 березня — День весняного сонцестояння, коли день дорiвнює ночi и сонце свiтить однакову кiлькiсть часу практично на всiй територiї земної кулi. Таким чином, цей день символiзує рiвне право на щастя кожного мешканця Землi.

В резолюцiї ООН говориться про те, що «прагнення до щастя є основоположною метою людського iснування«, а також про «необхiднiсть визнання цiєї мети у мiжнароднiй полiтицi«.

 

У цьому зв’язку варто вiдзначити, що Королiвство Бутан, iнiцiювавше появу нового свята, вже давно проголосило щастя у якостi основної мети державної полiтики. Бутан є єдиною у свiтi країною, яка в 1971 роцi розробила и до сьогоднішнього дня керується концепцією Валового національного щастя (ВНЩ). На відміну від Валового національного продукту (ВНП), Валове національне щастя — це міра якості життя, що спирається в першу чергу на духовні й психологічні, а не на матеріальні цінності. ВНЩ — це такий розвиток економiки й держави, який зберiгає та розвиває унiкальну культуру країни, базовану на буддiйських духовних цiнностях.

Сама концепцiя Валового нацiонального щастя виникла з буддiйського уявлення про щастя. Буддiйський вчитель Лама Оле Нiдал каже про те, що буддизм роздiляє обумовлене щастя, залежне вiд зовнiшнiх умов — таких як будинки, машини, грошi, i абсолютне щастя — пов’язане безпосередньо з умом кожної людини. В буддiйському розумiннi обумовлене щастя тимчасове i непостiйне, в той час як абсолютне щастя неминуще i є iстинною природою людини. Джерело щастя знаходиться в умi кожної людини, а не десь зовнi, — каже Лама Оле Нiдал: «Єдине, що може бути щасливим — це ум. Те, що слухає нашими вухами й дивиться нашими очима в даний момент, — ось де все вiдбувається. Тому загальне прагнення заснувати щастя лише на зовнішніх факторах помилково направлене і приносить тільки минущі плоди. Це можна порiвняти зi спробами пересунути що-небудь на відстані за допомогою хлиста. Будь-які спроби добути тривале щастя за допомогою обумовлених причин просто не працюють. Особливо очевидним це стає в момент смерті — як кажуть данці, «у останньої сорочки немає кишень». Нічого не можна взяти з собою, і можна покладатися лише на неминущі цінності. Тому мудро використовувати свій час і сили для пошуку джерела дійсно постійного щастя».