«Змушений нагадати Вам, пане Олеже, що в 60-70-ті роки минулого століття, в часи Брєжнєва та Суслова, споконвічна українська традиція святкування Колодія (Масляної) була замінена на запозичений з Росії варіант, — пише у зверненні представник Війська Запорозького. — Таким чином, «російська зозуля» безсоромно залізла до нашого Родового «гнізда» і викинула з нього самобутню традицію наших прапрадідів. Варто вказати, що традиції святкування Масляної в Україні та Росії істотно відрізняються. Більше того, український Колодій (Масляна) не має аналогів у наших сусідів, цебто не запозичений, а відтак потребує нашого всебічного захисту та підтримки».
Автор звернення має тверде переконання, що відродження українських спадкових традицій «потребує не тільки нашої спільної всебічної підтримки, але й практичної форми реалізації». Він переконаний, що прадавнє свято Колодій має право на реабілітацію та життя на рідних землях, оскільки українці дістали в спадщину від прадідів не менш цікаві традиції святкування Масляної, ніж вони є у росіян.
«Згодьтесь, — звертається козак до співака, —що багато хто з молоді, дивлячись на те, як Ви у вишиванці з телеекрана запрошуєте на святкування Масляної, сприймає це як популяризацію правдиво українських автентичних традицій, навіть і не підозрюючи, що насправді в телеефірі здійснюється активна пропаганда осучаснених традицій святкування Масляної, котрі побутували в центральних та північно-східних губерніях Російської імперії. Це, насправді, і є «тиха» русифікація, замаскована під весняне свято, коли замість свого ми вже вкотре отримуємо перелицьоване чуже…»
Автор звернення сподівається, що Олег Скрипка з розумінням поставиться до його «конструктивної критики» й надалі будете проводити «Країну Мрій Різдвяну» на території козацького селища «Мамаєва Слобода» так, як це і було «попередні три роки, рівно як і інші культурно-мистецькі заходи, котрі спрямовані на відродження українських традицій».
Костянтин Олійник звернувся також до науковців кафедри фольклористики Інституту філології Київського національного університету ім. Тараса Шевченка та Києво-Могилянської академії, музею Івана Гончара, Національного музею архітектури та побуту (с. Пирогів), а також до інших осередків української культури, що працюють в царині відродження вітчизняних традицій, з проханням «не сидіти склавши руки, а активними просвітницькими заходами підтримати наше звернення з тим, аби Україна дійсно була Українською».