Близько 40% українців, опитаних Центром Разумкова, негативно ставляться до позірної набожності політиків, приблизно такій же кількості людей до цього байдуже. Схвалюють демонстрацію належності до вірян тільки 17%. Дослідження проводили на початку березня цього року, в ньому взяло участь понад дві тисячі респондентів з усіх регіонів України.
З часу останнього опитування на цю ж тему у 2010-му прихильність до побожних політиків зменшилася: тоді до них позитивно ставився 21% опитаних громадян, говорить директор соціологічної служби Центру Разумкова Андрій Биченко.
«Хоча ці люди перейшли швидше не в ту категорію, хто ставиться негативно, бо вона практично не змінилась, а в ту, якій байдуже», – зауважує він.
Люди не бачать, щоб їхні обранці втілювали принципи сповідуваних ними релігій у своїй діяльності, і зневірюються, пояснює ситуацію соціолог.
Очільник міжфракційного депутатського об’єднання на підтримку канонічної Православної Церкви у Верховній Раді депутат-регіонал Вадим Колесніченко зазначив: ходить у церкву, щоб показати позитивний приклад. «Після тривалого часу бездуховності і безрелігійності нашої держави, ми маємо якимось чином повертати людей до лона церкви, тому ця публічність є демонстративною, для того, щоб люди бачили, що навіть високопосадовці переймаються питанням релігії, питанням своєї душі», – каже депутат.
Кияни пам’ятають мера Леоніда Черновецького, який всіляко акцентував на власній релігійності, – він дискредитував таких же політиків на тривалий час, вважає релігієзнавець Людмила Філіпович. На Заході до демонстрації конфесійної належності ставляться обережно, бо це проти політика-вірянина може обернути його конкурент, зазначає вона.
«Ми довго взагалі не знали, хто за віросповіданням нинішній президент США. Хто він: методист, католик, ще хтось?– зауважує Людмила Філіпович. – Але дізналися, що суперник Обами – мормон. І на цьому зіграли його противники, лякаючи американців, що прийде такий собі фундаменталіст, традиціоналіст – і будуть вам непереливки».
На її думку, політик не повинен демонструвати власну конфесійну належність, оскільки він представляє інтереси усіх громадян, що його обрали, а ті можуть сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати жодної.