6 Март 2013

Помер найстаріший столичний священик УПЦ

Народився майбутній священик 22 травня 1917 року. Його батько протоієрей Григорій Радецький був настоятелем Свято-Георгієвського храму у селі Пришивальня під Фастовом. В 1937 році о. Григорія була заарештовано, в березні 1938 року – розстріляно. В 1960-ті роки його було повністю реабілітовано.

В 1938-1941 роках Микола Радецький навчався в медичному інституті. Під час війни працював лікарем у рідному селі. В 1942 році на численні прохання прихожан погодився стати священиком у сусідньому селі Криве, в якому і його батько на початку двадцятого століття розпочинав своє служіння. Рукоположений 1942 року в м. Києві. Під час війни служив в селах Криве та Пришивальня Фастівського району, в 1945 році переведений до міста Києва.

В Києві служив багато років (переважно настоятелем або старшим священиком) у Свято-Покровському храмі на Пріорці, у Володимирському соборі, у Свято-Покровському храмі на Соломинці. В 1992 році разом із громадою був насильно витіснений із храму загонами УНА-УНСО, які діяли на користь УПЦ КП. Рік громада служила на вулиці біля церковної огорожі, вимагаючи справедливого рішення властей, якого так і не дочекалася. Служби тієї зими значно підірвали сили отця Миколая, розпочала прогресувати глухота.

Із 1993 року служив у Свято-Хрестовоздвиженському храмі.

Останнє десятиліття – на спокої, в зв’язку із глухотою, яка поступово посилювалася.

В часи радянських гонінь на Церкву підтримував священиків старшого покоління, перед смертю сповідував і причащав о. Олексія Глаголева. Активно допомагав нечисленній в ті роки церковній молоді, ризикуючи власним становищем.

Довгі роки о. Миколай прожив разом із своєю дружиною Катериною, донькою вчительки з Фастова. Виховав сина і доньку.