12 Март 2013

П’ятидесятники Києва піддали критиці масові служіння «руйнування родових проклять»

Одна із тем навчання – ставлення християн до руйнування родових проклять.

- Не так давно у Києві деякими служителями було проведено потужну рекламну кампанію служінь  спрямованих на «руйнування родового прокляття», — зазначає старший пресвітер Києва, пастор церкви «Філадельфія» Анатолій Козачок, — тому ми вирішили звернути увагу на цю тему. Адже в Біблії навіть такого словосполучення немає, воно походить, ймовірно, із лексикону ворожок.

Проповідуючи на цю неоднозначну тему, пастор церкви «Скинія» Рустам Фатуллаєв зауважив, що читаючи Святе Писання, можна знайти принаймні три типи прокляття. Перше – в житті людей, які не знають Бога. Про них, стрівши Павла на дорозі в Дамаск, Господь сказав: «Я з’явився тобі, щоб тебе вчинити слугою та свідком того, що ти бачив та що Я відкрию тобі. Визволяю тебе від твого народу та від поган, до яких Я тебе посилаю, відкрити їм очі, щоб вони навернулись від темряви в світло та від сатанинської влади до Бога, щоб вірою в Мене отримати їм дарування гріхів і долю з освяченими» (Дії 26:16-18) Невіруючі люди, язичники, знаходяться під владою сатани, тобто під прокляттям. І зруйнувати його можна просто повіривши в Ісуса.

 

Другий тип прокляття стосується людей, які прийшли до Господа, в церкву, однак не пройшли через хрест, іншими словами, не народилися згори. Прикладом такої людини в Писанні є волхв Симон. Він повірив і ходив разом із учнями, поки одного разу не приніс гроші апостолу Петру для того, щоб отримання духовний дар. І що ж він почув у відповідь? «Нехай згине з тобою те срібло твоє, бо ти думав набути дар Божий за гроші! У цім ділі нема тобі частки ні уділу, бо серце твоє перед Богом не слушне. Тож покайся за це лихе діло своє, і проси Господа, може прощений буде тобі замір серця твого!» (Деян.8:20-23).

- Можу припустити, що служіння з метою руйнування родових проклять розраховані якраз на людей такого типу, — говорить Рустам Фатуллаєв. – Вони приходять в церкву масово, тому що їм обіцяють якісь преференції: «Ти зцілишся, будеш багатий, здоровий, красивий…» Трішки нагадує мережевий маркетинг із застосування свідоцтв… Сумно, що є люди, котрі не хочуть змиритися, зректись себе і служити Христу, в якому для нас весь світ розп’ятий, і ми для світу… Окрім того, якщо сильно захоплюватись питанням «родових проклять», то можна і Павла зробити великим грішником, тому що пам’ятаєте, хто бив його в обличчя? Посланець сатани… чому не знайшлося жодного апостола, котрий взявся б зруйнувати це «прокляття» в житті Павла? Можна було б посміятися цьому запитанню, і загалом вченню про руйнування родових проклять, якби не одна тонка грань. Такі служіння –  це приниження Крові Заповіту. Виходить, ніби самої жертви Ісуса Христа недостатньо, щоб звільнити людину від усіх проклять!?

Третій і останній тип людей, про яких йшлося, це ті, хто свого часу отримали свободу, пізнали Бога, але не захотіли визнати Ісуса Царем свого життя. Тому знову почали грішити, так що відступили від Бога. «Коли дух нечистий виходить з людини, то блукає місцями безводними, відпочинку шукаючи, але, не знаходячи, каже: Вернуся до хати своєї, звідки я вийшов. А як вернеться він, то хату знаходить заметену й прибрану.  Тоді він іде та й приводить сімох інших духів, лютіших за себе, і входять вони та й живуть там. І буде останнє людині тій гірше за перше!» (Лук.11:24).

 

Служителі задаються питанням: що потрібно робити таким людям, куди їх вести, яку особливу молитву за них потрібно звершити, щоб вони отримали свободу? невже це все через родичів? Ні, родичі тут ні до чого, бо Бог сказав: «Син не буде нести провину батька». «Христос відкупив нас від прокляття Закону, ставши прокляттям за нас» (Гал.3:13) Таким людям треба відновити свій заповіт із Господом, визнавши Його своїм паном і царем.

 

У навчальній частині конференції заступник єпископа ЦХВЄ Микола Синюк проповідував на тему «5 уроків Ковчега Заповіту». Він говорив про ознаки зрілого служителя: вміння радитися з Господом, розуміти – Бог є центром усього, базувати служіння на Його слові, спонукати, щоб кожен у церкві займався своєю справою і, насамкінець, віддавати всю славу тільки Богові.

 

Навколо теми конференції розгорнулася цікава дискусія і в майбутньому її обговорення планується продовжити.