Останніми днями біля старовинної церкви початку 17 ст. та навіть всередині самого храму перед образами святих стоїть ґвалт, лайка і шарпанина. Два православні священики церкви Святого Миколая — батько і син Дручки — відбиваються від галасливого тріо вірянок, які вважають панотців найбільшими грішниками Бучача. «Ми маємо великі претензії до священика і хочемо знати: перше питання, що священик за вісімнадцять років ніколи не зробив звіту. То є великі гроші, і ми, громада, хочемо знати, де ті гроші діваються», — каже жителька Бучача Ольга Шудило.
«А наш священик-бізнесмен! Він має в Бучачі свій ритуальний магазин. Навіть є проблеми, якби хтось не купив в нього в магазині домовину, а хоронить людину, то мусить здати екзамен — де купив? чому не в нього?», — розповідає інша парафіянка Галина Гнатів. «Вже нас так обзиває, навіть каже на нас, то все сатана, дияволи, нечиста сила. А син його набив мене. Мене в плечі, і обзивав мене, виганяв з церкви», — дорікає ще одна місцева жителька Олександра Козак.
До цього переліку провин люди додають найголовнішу — зникнення з церкви старовинних золотих чаш, частини унікального іконостасу та підміну ікони Богородиці 17 століття. «Сумніви в мене є і в автентичності ікони, подарованої Могилянкою. Бо не зовсім вона співпадає… Рама звичайно та, але сама ікона. Її треба досліджувати окремо», — каже мистецтвознавець Михайло Станкевич.
Священики виправдовуються, що ніяких золотих чаш і в очі не бачили. На цю парафію прийшли 95-го року і тоді, кажуть, деяких сакральних речей і самі не застали. Тому вимагають у недовірливих парафіянок заприсягтися у церкві, що чаші були за їхнього служіння. Вірянки не змусили себе довго просити та поклялися дітьми на колінах перед іконами. «Мені по акту не передавав ніхто нічого. Те,що було, я те застав. І на мою думку, що я ще більше реставрував тих стареньких речей, які були на дзвіниці викинуті, як непотріб», — запевняє священик церкви Святого Миколая о.Тарас Дручок.
Захищати священиків збіглися інші парафіяни. Вони звинувачують жінок в тому, що вони доводять священика до інфаркту. Тим часом через сварку молодому панотцеві увірвався терпець і він вирішив одну із заблудлих овець своєї пастви взагалі відлучити від церкви. На питання, за що жінка була відлучена, священик Віктор Дручок пояснив: «За свої дії. За порушення канонів, розголос сповіді. Людина пішла сповідатися і сказала, що не кається у своїх гріхах. На службі Божій вона стояти не має права». Але й цього священикам виявилося замало. Вони хочуть для жінок ще й мирського покарання, тож за образу честі та гідності позиваються до суду.