22 Январь 2013

На Буковині бабуся у 105 років є активною прочанкою

 

Водії маршруток уже знають її, зупиняються й підвозять до храму. Зручніше вмостившись у кріслі, бабуся починає розказувати про своє життя.

– Багато довелося пережити. Бог носив мене світами, як ту птаху. Добре, що ще можу сама себе обійти. Замолоду мала «вибух крови». Думала, що не виживу. Дуже молилася, і Бог зглянувся наді мною. З 32 літ ходжу церквами: у Почаїв, Мукачеве, Ужгород, за Румунії – до Сучави. У колгоспі ходила коло свиней та худоби, і моркву заготовляла, і розсаду у парниках садила…

Марія Василівна народила чотирьох дітей. Двоє з них померли ще немовлятами, а двоє синів мали свої сім’ї, але теж уже покійні. Є шість правнуків, двоє праправнуків.

– Ще літом бабуся їздила до Чернівців на ринок: продавала квасолю, помідори, перець, – розповідає правнучка Людмила. – Тільки п’ятнадцять років тому худобу продала. Донедавна ще й на городі поралася. Усе повинно бути так, як вона скаже. Наприклад, вважає, що на грядках потрібно все робити вручну: не орати трактором землю, а копати рискалем – тоді і врожай буде добірний. Сперечатися з нею марно.

Бабця Марія завжди молиться, часто просить внуків почитати їй Біблію.

Односельці розповідають, що Марія Василівна живе довго тому, що завжди допомагала бідним та немічним.