Окрім ікон, цією ж стрічкою оздоблені колони Царських врат вівтаря церкви святого Миколая на Позняках.
Одному з прихожан у храмовому бюро довідок (свічна лавка) пояснили, що причин для обурення не бачать. Охоче розповіли про патріотизм, танки, які купляла церква під час німецько-радянської війни і патріарха Єрмогена, який боронив Русь від поляків і став святим.
Спроба прихожанина пояснити, що ці мілітарні стрічки «достоту політика» і взагалі нецерковна атрибутика, не мали успіху.
У той же час відомо, що довільне використання георгіївських стрічок строго каралося у Російській імперії — аж до уголовної відповідальності. Це винятково персональний знак воїнської доблесті і використання його в цілях пропаганди почалося лише радянськими комуністами — під час (за іншими даними — після) Другої світової війни. Тоді ж на медаль з георгіївською стрічкою повісили портрет Йосипа Сталіна, який в такий спосіб загравав із національними почуттями росіян.
Наразі георгіївські стрічки зазвичай використовуються в Росії і в країнах колишнього СРСР у кампанії з популяризації «Русского мира», «спільного культурного простору братніх народів» тощо.