27 Март 2013

Католики, православні і науковці дискутували у Києві на тему «Філософія і релігія: чи може розум обґрунтувати віру?»

 

На захід зібралося безліч зацікавлених осіб. Експертами виступили: о. Петро Балог OP (Інститут релігійних наук ім. Томи Аквінського), доц. Андрій Баумейстер (КНУ ім. Т. Шевченка), проф. Юрій Чорноморець (Національний педагогічний університет ім. М. Драгоманова), доц. Володимир Бурега (Київська духовна академія), Олег Кисельов (Інститут філософії ім. Г. Сковороди НАНУ), Оксана Горкуша (Інститут філософії ім. Г. Сковороди НАНУ), Михайло Кольцов (НаУКМА).

 

Модератор Сергій Головащенко (НаУКМА) ставив до учасників дискусії ряд запитань, пов’язаних з можливістю союзу віри й розуму і наслідками такого поєднання, на кожне з яких експерти відповідали по черзі кілька хвилин, маючи при цьому можливість по-своєму розставити акценти чи розкритикувати позицію опонентів.

Андрій Баумейстер зауважив, що сьогодні почали протиставляти віру й розум через Реформацію, коли Лютер сказав, що віра не потребує філософії (проте вже його друг і ученик Меланхтон знову повертається до Аристотеля й створює першу протестантську догматику). Віра як те, що мені належить, у що я вірю – тому складно раціональність повернути і обгрунтовувати віру.

Але віра і філософія, на думку Андрія Баумейстера, – це природній союз. Більшість філософських питань вийшли саме з теологічно-філософських дискусій. Наприклад, без християнської теології наше сучасне розуміння реальности просто б не виникло. І філософія в такому мисленевому дослідженні різних питань – це інструмент.

Оксана Горкуша заперечила легітимність союзу віри й розуму. Віра – це віра у щось, тобто релігійна віра вже передбачає, що є предмет віри, який буде обгрунтовуватись розумом. А релігієзнавець має не бути заангажованим вірою, натомість досліджувати радше конкретні прояви релігійної віри, наприклад, тексти, практики.

Юрій Чорноморець скептично поставився до тези, заявленої пані Горкушею, назвавши незаангажований позаконфесійний розум казочками. Більш того, людську думку в глухому куті секуляризації, в який ми зайшли, можна відновити саме з вірою.

Отець Петро Балог ОР спробував прояснити світогляд релігійної практикуючої людини: ми не віримо в щось абсурдне, ірраціональне, ми не фанатики. Тож у пошуку правди, істини розум нам дуже добре послуговується. Чи буде пошук правди завершений, – звернувся до присутніх монах-домініканець, – якщо я після отримання відповіді буду шукати іншу відповідь? А віра може допомогти нам у віднайденні Істини (хоча в античній філософії було важливо просто шукати істину, а не знайти її). Інше питання, що ж ми будемо робити з цією Істиною?

Після того, як більшість експертів дійшла висновку, що союз віри й розуму можливий, ба навіть його не уникнути, Сергій Головащенко звернувся до них з питанням, якою буде користь чи шкода від такого поєднання.

Юрій Чорноморець знову спрямував вістря своєї критики до ворожого табору «незаангажованих». Він розгромив тезу Оксани Горкуші, що релігієзнавці можуть аналізувати лише зовнішні прояви релігійності. Але та ж практика – це дуже внутнішня річ! Текст для протестанта – дуже внутнішнє! Релігієзнавці кажуть: ми хочемо розуміти, що відбувається з людиною на Євхаристії, не приймаючи участі в ній. Та ніколи ви не зрозумієте! – палко стверджував Юрій Чорноморець. Категорія одкровення – у міжособистісному спілкуванні це відбувається, що визнають навіть французькі філософи-атеїсти. Це не ми, теологи, прийшли у філософію, – емоційно говорив експерт, – це сучасна секулярна філософія взяла на знамена повернення до релігійності. І людство, попри всі прогнози, так само релігійне, як і завжди, і в середині ХХ століття, і в ХХІ-му! Філософія весь час повертається до релігії, а релігія спокійно за цим спостерігає, і лише релігієзнавство прагне, зберігаючи цнотливість і недоторканість, залишатись осторонь.

Володимир Бурега іронізував: католики вважають, що шлюб (в даному випадку філософії й теології) неможливо розірвати, окрім того випадку, якщо хтось з подружжя не помер. Чи померла антична філософія? Але, як би там не було, ми не можемо відмовитись від плодів того союзу.

Андрій Баумейстер, як завжди, прагнув внести в обговорення ясність і раціональність, не дозволяючи думкам сплутувати у пошуку відповідей. У нас є брак термінів, зауважив він. Якщо ми йдемо до буденної мови, треба уточнювати темини, бо виникає загроза у змішуванні сфер компетенції. Феномен – це сутність, яку ми споглядаємо. Дружба – це розрізнення одне одного. Не помирання в іншому, не забуття. А тут йдеться, що або філософія помирає, або теологія… Мислення – це розрізнення!

Олег Кисельов приєднався до думки колег, які вважають, що ми не можемо просто незаангажованим розумом зрозуміти віру. Чому науковий атеїзм ХХ сторіччя дуже смішно сьогодні виглядає? Вони все спрощували, не розуміли внутрішню логіку, не розібрались до кінця. Все перекреслювали і писали: єрунда! Це було вульгаризацією, тому що не намагались зрозуміти віруючих. І філософія в цьому може виступити засобом для діалогу.

Проте Оксана Горкуша не збиралася складати інтелектуальну зброю. Релігієзнавство завжди має пам’ятати, що є предметом дослідження. В інтерпретації проявів релігійної віри аналізувати, зупиняючись час від часу, щоб не перейти за межу. Обгрунтовувати віру має теологія. А філософський розум сумнівається! Віруючі ж впевнені, що вони віднайшли істину та спираються на неї. Про яке поєднання філософії й теології в такому разі можемо говорити?

Отець Петро Балог ОР зауважив, що добре нам було б розрізняти в цій дискусії природнє і надприроднє, інакше може бути так, що про одкровення лікар скаже, що то якісь гормональні процеси в організмі людини… Але найбільшою загрозою, на думку віце-директора Інституту релігійних наук, є не заангажованість розуму, а коли люди взагалі нічим не переймаються, ні вірою, ні невірою. Тож має бути симфонія, багатство у багатоманітті, і ця гармонія, симфонія і є найбільшою користю у союзі філософії та релігії.