27 Февраль 2013

Екс-глава УГКЦ святкує свій 80-річний ювілей

 

В історії Церкви таких добровільних відставок – небагато. Архиєпископ Любомир добровільно пішов з престолу, залишивши за собою одну привілею – висловлюватися.

«Коли недавно по радіо почув, – розповідає архиєпископ в інтерв’ю тижневику «2000», – що нинішній Папа Венедикт XVI заявив про відставку за станом здоров’я, хоча, можливо, це я так сприйняв сказане Понтифіком, то розумів, він це робить на благо Церкви. Тільки усвідомлення того, що тобі вже не під силу найбільша ноша і відповідальність, що ти фізично не в змозі забезпечити правильну діяльність свого уряду, може підштовхнути на крок про добровільну відставку. Саме так я зробив два роки тому. Теж сказав: мені вже важко справлятися, залишають сили і здоров’я – ось причина».

 

Якихось великих змін в його житті не сталося. «Принаймні я не відчув, що віднині повинен якось інакше поводитися, інакше говорити чи думати. Ні … У мене не було, та й не могло виникнути думки, мовляв, тепер можу собі дозволити те, що не дозволяв раніше! Мовляв, скинув великого «тягара» і тепер – гуляй, душа. Гадаю, я завжди намагався вести себе відповідально, тому і не відчув якоїсь потреби в змінах. Розумієте, у мене немає таких бажань. Знаю лише, що життя йде, і на що у мене тепер вистачає сил, то й роблю. А якщо моя праця приносить користь людям, то це і є моя радість, моя втіха. У всякому разі сподіваюся, що приношу користь».

Секретар Священного Синоду УПЦ Київського Патріархату архієпископ Євстратій (Зоря) привітав ювіляра:

— Владико Любомире! Сердечно вітаю вас з цим поважним ювілеєм! Ви, безперечно, є одним з найшанованіших духовних провідників у країні. Незважаючи на те що ви вже не виконуєте керівних функцій у церкві, для багатьох в Україні та поза її межами ви залишаєтесь людиною з високими моральними якостями. З нагоди восьмидесятиліття бажаю Божої допомоги, сил і натхнення нести Боже слово нашому народу! — цитує архієпископа Коммерсант.

 

Сьогодні кардинал Любомир майже втратив зір. Кілька операцій на очах, які він переніс, не дали результатів. Крім усього іншого, він став погано чути. Так що тепер він не розлучається зі слуховим апаратом.

Єдине, до чого, каже він, людина не може і не повинна звикати, так це до несвободи. «…Треба старатися за всяку ціну зберегти свою свободу – навіть від того, що не є конечно злим чи лихим у своїй природі, але обмежує, робить невільником», – сказав якось він.

Блаженніший сьогодні ні про що надзвичайне не мріє, у нього є мрія – жити в такому суспільстві, де людина може зберегти свою позицію, свої переконання, робити те, що диктує його совість. «Я молюся разом з мільйонами співвітчизників, щоб життя в нашій державі стало більш упорядкованим, більш духовним».