Доповідь присвячено маловивченому мотиву — диску, що світиться або обертається. Цей мотив отримав широке розповсюдження у візантийскому мистецтві XII — XIV ст., але його витоки та символічний зміст лишаються непізнаними. У доповіді буде простежено зв’язок цієї іконографії, що відігравала ключову роль в символічних програмах середньовічних храмів, з неоплатонічною концепцією Божественного світла.
Вірогідно, цей іконографічний мотив мав на меті закріпити у формі знаку ранньовізантійські уявлення про сакральний простір як образ світу, який обертається. Ієротопія стародавніх храмів, подібних до Софії Константинопольської, набуває відображення в іконографії розписів та ікон пізнішого періоду. В доповіді будуть розглянуті теоретичні аспекти створення “просторових ікон” і, у зв’язку з цим, проблематика ієротопії та іконографії як двох підходів опису явищ середньовічної культури.
Олексій Михайлович Лідов — історик мистецтва і візантолог, академік Російської академії мистецтв, директор Наукового центру східнохристиянської культури та зав. відділу Інституту світової культури МДУ ім. М.В. Ломоносова. Він є автором теорії ієротопії. Йому належать 23 книги, присвячені питанням мистецтва і культури Візантії та Давньої Русі (див. Википедия. Лидов, Алексей Михайлович, та сайт www.hierotopy.ru).
Адреса: вул. Володимирська, 24, Національний заповідник «Софія Київська», конференц-зал трапезної. Початок о 16.00 год.